Луганська влада й історична спадщина
О. Бритюк
Територія нашого рідного міста дуже урбанізована, і це не дивно – адже Донбас взагалі будувався як потужний промисловий регіон. Важко знайти в Луганську не те що історичний об’єкт – просто екологічно чистий куточок. Всеж, ситуація насправді є більш складною. Чисельні пам’ятки історії та археології знаходяться в землі під шаром грунту. Це давні поселення, стоянки, поховання. Не про всі з них маються відомості у спеціалістів, відповідно, не всі занесені до реєстру пам’яток, але незалежно від статусу кожен з таких об’єктів є історико-культурним надбанням і охороняється державою. В тому числі від руйнування під час проведення будівельних, земляних чи будь яких інших робіт. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини, підписана Україною в 2000 році передбачає врахування потреб охорони археологічної спадщини в політиці планування забудови міської та сільської територій та культурного розвитку.
На сьогодні в Луганській міській раді створена закрита схема розподілу земельних ділянок, за якої виділення землі під оренду проходить на засідання відповідної комісії міськради, а потім вже пакетно затверджується на сесії. Вміст таких пакетів (а вони сягають десятків та навіть сотен відводів) не розголошується навіть після звернення громадських організацій. Така практика суперечить ст. 7 Закону України „Про охорону археологічної спадщини”, яка передбачає, що погодження на стадії проектування відведення земельних ділянок під містобудівні, шляхові, меліоративні та землевпорядні роботи проводиться тільки після їх археологічного дослідження. Ніякого дослідження в Луганську звісно, не проводиться.
Фахівці ГО „Луганська археологічна спілка” та Археологічного центру „Спадщина” СНУ ім. В.Даля по можливості проводять моніторинг ситуації, що відбувається навколо відведення землі в області та в місті Луганську на предмет виявлення пам’яток археології.
Так, в грудні 2006 року було виявлено поселення доби пізньої бронзи на земельній ділянці, що відводилася під будівництво котеджного містечка „Рубльовка”. Запити до голови луганської облдержадміністрації не призвели до належних результатів. Будівництво було зупинено тільки після звернення до прокуратури. Територія, що відводилася була обстежена археологами, проведені розкопочні роботи. Зараз вона визнана такою, що вільна від пам’ятки і роботи на ній можуть бути поновлені.
І це не поодинокий приклад безладдя по відношенню до археологічних об’єктів в Луганську. Ми фіксували руйновані об’єкти на території сел. Ювілейного, у дворі 53 школи, навіть в центрі міста біля корпусів ЛНПУ ім. Т.Шевченка, де за іронією долі розташований археологічний музей. Територія міста розширюється і з цим збільшується кількість наявних та ймовірних археологічних пам’яток на ній.
Ще раз підкреслюю, що всі роботи зараз проводяться на громадських засадах, або ж за домовленістю з власниками землі, які в принципі не повинні долучатися до цього процесу, адже вони отримують повністю узгоджену ділянку. Відповідальність за наявність на ній об’єкта археології несе орган, який узгодив відведення – це відділ охорони пам’яток міськвиконкому, якщо брати ширше – міська влада взагалі.
Назріла необхідність змінити сам принціп відношення органів місцевого самоврядування до культурних потреб громадян, адже руйновані пам’ятки належать державі, громаді, тобто кожному з нас.
В той же час, існує вже розроблена схема, яка відповідає вимогам чинного законодавства і успішно працює в містах та регіонах України. Її сутність полягає в наступному.
Орган охорони культурної спадщини (відділ охорони пам’яток Луганського міськвиконкому в нашому випадку) повинен проводити узгодження відведеня кожної ділянки тільки після отримання замовником відводу акту археологічної експертизи. Тобто, з’ясування наявності об’єкта проходить в два етапи. По-перше перевіряються наявні в архіві паспорти, щоб встановити чи не знаходиться на ділянці вже зареєстрована пам’ятка. По-друге, спеціалісти-археологи мають виїхати на місце відведення і в натурі, як цього вимагає ст. 125 Земельного кодексу України провести комплекс необхідних заходів для виявлення можливої скритої пам’ятки (розвідка, збори підйомного матеріалу, шурфування, зачистки, тощо). При цьому законодавство України визначає, що археологічну експертизу має право проводити тільки структура Інституту археології НАН України. Це забезпечує необхідний фаховий рівень дослідження. Такою структурою в багатьох регіонах є дочірні підприємства ІА НАНУ чи його госпдоговірних складових.
В разі виявлення об’єкту він фіксується, визначається його вид, вік, площа, стан збереження. Замовнику пропонується три варіанти: зміна проекту; укладання охоронних договорів (наприклад, фермер зобов’язується не розпахувати кургани в межах його дільниці); дослідження пам’ятки фахівцями за рахунок замовника.
Обов’язковою умовою функціонування такої схеми є постійний контроль громадськості та НГО за діями владних структур і виконавців замовлення. Така норма закріплена ст. 13 Закону України „Про охорону археологічної спадщини”: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності громадських організацій, а також громадян з охорони археологічної спадщини. Практикою доведено, що це майже повністю унеможливлює корумпованість відводів, підвищує якість проведення робіт, робить дії чиновників прозорими.
Втілення описаної цивілізованої схеми в м. Луганську є першочерговою задачею, вирішенням якої займаються археологи ГО „ЛАС” в тому числі в співпраці з проектом „Міський монітор”.
Коментувати