Сучасний стан справ з охороною культурної спадщини в Луганській області та методичні рекомендації щодо викриття та документування злочинів, пов’язаних з незаконним виділенням та використанням земель, на яких знаходяться пам’ятки культурної спадщини
О. Принь, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка
В контексті реалізації Європейського вибору України збереження національної культурної спадщини має виняткове значення, адже в європейській спільноті народів Україну чекають з власним самобутнім національним обличчям, збереженими традиціями, усвідомленням своєї історичної та культурної автентичності. Саме культурна спадщина повинна стати основою виховання у молоді патріотизму, відповідальності за долю свого краю та своєї держави.
В Українській державі поступово формується належна нормативно-правова база, що визначає роль держави, спеціальних органів охорони культурної спадщини, владних органів регіонального рівня, правоохоронних органів, землекористувачів, юридичних та фізичних осіб незалежно від форм власності, в якій перебувають об’єкти та пам’ятки культурної спадщини.
В Луганській області, одній з найбагатших областей України на об’єкти культурної спадщини, зосереджені усі види та категорії пам’яток, які є об’єктами національної та регіональної політики. Так, станом на 2005 рік на державному обліку і під охороною знаходилось 6755 пам’яток: 339 - містобудування та архітектури, 5014 - археології, 1177 - історії, 225 - монументального мистецтва, що становить 5,1% від загальної кількості пам’яток України. За загальною кількістю об’єктів культурної спадщини Луганська область посідає п’яте місце в Україні (після АР Крим - 12350, Львівської – 8441, Харківської – 8244, Запорізької - 7735).
В наш час інтенсивної перебудови економіки масовий характер прийняло руйнування й знищення об’єктів культурної спадщини. Вирішення питання охорони культурної спадщини потребує спільних дій як правоохоронних органів, державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, так і представників громадських організацій. Всі, хто має справу з культурною спадщиною, свідомі того, що господарське освоєння та будівництво призводять до катастрофічного скорочення фонду пам’яток культурної спадщини.
В умовах демократичного суспільства надзвичайно важливим є правове регулювання пам’яткоохороної діяльності, при цьому особливого значення набуває наявність розвиненого національного законодавства, оскільки саме норми закону мають урегульовувати втручання держави в сферу культурного спадку.
З проголошенням незалежності в Україні почала напрацьовуватися національна система законодавства, зокрема з охорони культурної спадщини. Однак, на її території діють Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, які не суперечать законам України.
Законодавчу базу, на основі якої формувались і базуються основні практичні заходи з охорони культурної спадщини, складають: Закон Української РСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури” (діяв з 1978 р. по 2000 р.), Конституція України, Земельний Кодекс України, Кримінальний Кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закони України: “Про основи законодавства про культуру”, “Про основи містобудування”, “Про планування територій”, “Про архітектурну діяльність”, “Про музеї та музейну справу”, “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”; “Про охорону культурної спадщини”, “Про основи національної безпеки України”, “Про охорону археологічної спадщини”, “Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004 – 2010 роки” та ін.
На сьогодні функції спеціально уповноважених органів із охорони культурної спадщини в структурі більшості обласних державних адміністрацій виконують управління культури і туризму. Однак, в значній кількості цих управлінь немає дієвих підрозділів з охорони культурної спадщини, і навіть там, де вони є, їх кадровий склад не в змозі забезпечити ефективний захист усіх видів пам’яток. З огляду на зазначене в структурі деяких обласних державних адміністрацій питаннями охорони пам’яток архітектури і містобудування продовжують опікуватися управління, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.
Так, не стала винятком і Луганщина, в структурі Луганської обласної державної адміністрацій спеціально уповноваженими органами з охорони культурної спадщини були визначені - управління культури і туризму облдержадміністрації (за об’єктами археології, історії, монументального мистецтва, садово-паркового мистецтва, науки й техніки) і управління містобудування та архітектури (за об’єктами архітектури, містобудування та ландшафтними об’єктами).
Практика застосування Закону України “Про охорону культурної спадщини”, а також об’єм та надзвичайна відповідальність роботи в цьому специфічному секторі державного управління свідчать про те, що відсутність окремого органу охорони культурної спадщини в структурі місцевих державних адміністрацій (перш за все - обласних) не дозволяє на належному рівні здійснювати державне управління в сфері охорони культурної спадщини, що позбавляє пам’яткоохоронну сферу організуючого впливу держави. Певною мірою це призводить до розосередження повноважень та втрати керованості сферою охорони культурної спадщини в регіоні, оскільки не дозволяє на належному рівні здійснювати повноваження, передбачені Законом України “Про охорону культурної спадщини”, зокрема контрольно-наглядових і дозвільних функцій.
На виконання розпорядження Президента України від 20.04.2005 № 985 “Про проведення комплексної перевірки додержання вимог законодавства України при реалізації державної політики в сфері регулювання земельних відносин”, розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 29.04.2005 № 290 “Про заходи щодо перевірки додержання вимог законодавства, реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин”, доручень Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2006 № 1/12-2159-7-5 і від 05.05.2006 № 6/6-2214-6-6 та “Положення про Комісію з опрацювання та комплексного вирішення питань реалізації державної політики у сфері раціонального використання та охорони земель”, затвердженого Указом Президента України від 14.02.2006 № 133/2006, з метою протидії незаконній приватизації об’єктів культурної спадщини (пам’яток археології та архітектури) необхідно проводити комплексні оперативно-розшукові заходи спрямованні на викриття та документування злочинів зазначеної категорії.
З метою виявлення та документування фактів службової недбалості та перевищення влади або службових повноважень з боку посадових осіб відділів земельних ресурсів (порушення вимог ст. 84 Земельного Кодексу України (землі історико - культурного призначення, що мають особливу наукову або історико – культурну цінність не можуть передаватись у приватну власність), ст. 5 розділу 2 Закону України “Про охорону культурної спадщини” (пам’ятки археології не можуть перебувати у приватній власності), які пов’язані з незаконним виділенням у власність земельних ділянок, на яких знаходяться пам’ятки історико – культурної спадщини необхідно:
- ретельно вивчити та проаналізувати Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1761 “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”, Закон України “Про охорону культурної спадщини” і нормативно – правові акти місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, на підставі яких встановити об’єкти культурної спадщини (пам’ятки археології національного та місцевого значення);
- в обласних органах з охорони культурної спадщини одержати відомості про наявність на території району земель, на яких знаходяться пам’ятки історико – культурної спадщини, та точне їх місце розташування, а також отримати паспорта на зазначені пам’ятки (вказані паспорта видавались до 1990 року), у разі відсутності паспорту отримати первинні документи зі схемою розташування пам’ятки на конкретній місцевості та перевірити наявність її занесення до Державного реєстру, відповідно до вимог вищезгаданої Постанови КМУ від 27.12.2001 № 1761;
- у складі комісії, з залученням фахівців-археологів, спеціалістів обласного управління земельних ресурсів виїхати на місце розташування пам’ятки та скласти протокол огляду із застосуванням фотозйомки земельної ділянки;
- у селищних радах за місцем знаходження пам’ятки вилучити викопіювання лотів з карти земель, на яких вони знаходяться, крім того отримати відомості про розпаювання земель, на яких знаходяться пам’ятки;
- у районних відділах земельних ресурсів отримати відомості про видачу державних актів на землі, на яких розташовані пам’ятки.
Крім того, у районних відділах земельних ресурсів необхідно:
- встановити наявність виданих державних актів на право приватної власності на землі, де розташовані зазначені пам’ятки (у разі наявності вилучити завірені копії державних актів);
- одержати викопіювання лотів з карти земель району, де розташовані пам’ятки;
- одержати завірену копію акту “Про відсутність претензій третіх сторін”;
- одержати завірені копії посадових інструкцій працівників відділу земельних ресурсів;
- одержати завірену копію “Положення “Про відділ земельних ресурсів”;
- опитати голову сільської (селищної) ради та землевпорядника з питань проведення процедури розпаювання, а також чи було їм відомо про наявність пам’яток історико – культурної спадщини на відведених землях;
- матеріали дослідчої перевірки спрямувати до прокуратури або слідчого відділу МРВ з метою порушення кримінальних справ за ознаками ст. 233, ст. 365 чи 367 КК України.
З метою виявлення та документування фактів зловживань владою або службовим становищем чи перевищення влади або службових повноважень з боку посадових осіб органів місцевого самоврядування та регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (порушення вимог Закону України від 01.02.2005 № 2391-ІV “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”), які пов’язані з незаконним виділенням у власність пам’яток історико – культурної спадщини необхідно:
- ретельно вивчити та проаналізувати Закон України “Про охорону культурної спадщини”, Закон України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”, Постанову Ради Міністрів УРСР від 28.03.1956 № 320 “Про затвердження списку пам’ятників архітектури по Українській РСР”, Постанову Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970 “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” і нормативно – правові акти місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, на підставі яких встановити об’єкти культурної спадщини (пам’ятки архітектури національного та місцевого значення);
- в Управлінні містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації одержати відомості про наявність на території району (міста) пам’ятників архітектури, та точне їх місце розташування;
- у місцевому БТІ за місцем знаходження пам’ятки отримати відомості про власника пам’ятника архітектури станом на теперішній час;
- у разі встановлення переходу права власності на пам’ятник архітектури з державної (комунальної) до приватної (колективної) у попередніх власників (виконком місцевої ради або РВ ФДМУ) необхідно отримати відомості про видачу свідоцтва на право власності на зазначений пам’ятник.
Крім того, у виконкомі місцевої ради або РВ ФДМУ необхідно:
- ознайомитись із приватизаційною справою об’єкта (пам’ятника архітектури);
- одержати копії рішень (наказів) про приватизацію пам’ятника архітектури;
- одержати копію акту оцінки об’єкта;
- одержати завірені копії договорів купівлі-продажу та документів про сплату грошових коштів;
- опитати покупців про порядок, обставини та умови приватизації пам’ятника архітектури;
- опитати осіб, які проводили оцінку об’єкту приватизації (пам’ятника архітектури), про замовника оцінки, порядок оцінки та умови і порядок оцінки пам’ятника архітектури;
- опитати голову ради, начальника юридичного відділу (юриста) та головного архітектора з питань приватизації пам’ятки історико-культурної спадщини (пам’ятника архітектури);
- матеріали дослідчої перевірки спрямувати до прокуратури або слідчого відділу МРВ з метою порушення кримінальних справ за ознаками ст. 233, ст. 365 чи 367 КК України.
Приклади викритих правопорушень по землям історико-культурного
призначення – об’єкти археологічної спадщини (поселення, кургани)
16.05.2006 року за матеріалами ВДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області прокуратурою Черкаської області порушено кримінальну справу за ч.2 ст.367 КК України по факту службової недбалості службовими особами відділу земельних ресурсів Черкаського району (начальник відділу державний службовець 6 категорії 11 рангу), які неналежним чином виконуючи свої службові обов’язки впродовж 2001–2003 років в порушення вимог ст.ст.4, 34 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року) та ст.ст.33, 84, 151 чинного Земельного Кодексу України (в редакції 2001 року), ст.17 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, п.2.1 Інструкції № 43 від 04.05.2005 року “Про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право приватної власності на землю, угод на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі” і “Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення та приватизації земель сільгосппідприємств”, затверджених 15.05.1992 р. Держкомземом України, без проведення польових обстежень земель та встановлення меж ділянок історико-культурного значення, провели роздержавлення земель в Черкаському районі, на яких знаходились охоронювані законом пам’ятки археології (кургани кінця ІІІ–ІІ тис. до н.е.).
В результаті вказаних дій, незаконно передано у приватну власність громадянам земельні ділянки, на яких знаходились пам’ятки археології, які занесені до Державного реєстру пам’яток археології Черкаської області та перебувають під охороною держави. Згідно даних спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Черкаської області вартість незаконно вилученої у держави пам’ятки археології становить 42 млн. 776 тис.757 грн., що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки.
18.05.2006 року прокуратурою Хмельницької області за матеріалами працівників ВДСБЕЗ УМВС в Хмельницькій області порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 365 та ч.1 ст.298 КК України відносно службових осіб Хмельницької районної державної адміністрації та Хмельницького районного управління земельних ресурсів, які зловживаючи своїм службовим становищем та перевищуючи надані службові повноваження, діючи в інтересах громадян Гаркалюка В.П., Гаркалюка П.С. та Гаркалюка О.П., всупереч інтересам служби та в порушення вимог ст.ст. 20, 84, 150 Земельного кодексу України, ст.ст. 36, 37 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, достовірно знаючи про розташування на земельній ділянці, що знаходиться на території лісогринівецької сільської ради, археологічної пам’ятки – гнізда поселень “Лісові Гриніві – ІІ, ІІІ, ІV” ІІІ- ІV століття (охоронний номер 2352), в період 2003-2004 років, оформивши відповідні документи здійснили її відведення, передачу в приватну власність вказаних громадян та видачі державних актів на право приватної власності.
Крім того, службові особи Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницького районного управління земельних ресурсів, відділу архітектури, містобудування і житлово-комунального господарства та інспекції архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькому районі, зловживаючи службовим становищем та перевищуючи надані службові повноваження, діючи в інтересах гр. Гаркавлюка В.П., Гаркавлюка П.С. та Гаркавлюка О.П., всупереч інтересам служби та в порушення вимог ст.ст. 20, 84, 150 Земельного кодексу України, ст.ст. 36, 37 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, ст. 1 Закону України “Про архітектурну діяльність”, п. 26 Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2328 від 20.12.1999 р., погодили та надали дозвіл на забудову вищевказаної земельної ділянки внаслідок чого археологічна пам’ятка була забудована та частково знищена, що спричинило настання тяжких наслідків державним і громадським інтересам.
Встановлено також, що службові особи управління культури Хмельницької обласної державної адміністрації, зловживаючи службовим становищем та перевищуючи надані службові повноваження, діючи в інтересах гр. Гаркавлюка В.П., всупереч інтересам служби, та в порушення вимог ст.ст. 20, 84, 150 Земельного кодексу України, п.п. 12, 14 ст. 6, ст.ст. 21, 30, 36, 37 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, приховали факт незаконної передачі у власність вказаної земельної ділянки та не вжили заходів до недопущення проведення будівельних робіт гр. Гаркавлюком В.П., внаслідок чого археологічна пам’ятка була частково знищена, що спричинило настання тяжких наслідків державним і громадським інтересам.
Гр. Гаркавлюк В.П., достовірно знаючи про розташування на земельній ділянці, що знаходиться на території Лісовогринівецької сільської ради, археологічної пам’ятки - гнізда поселень “Лісові Гринівці ΙΙ, ΙΙΙ, ІV” ІІІ-ІV ст. (охоронний номер 2352), в порушення вимог ст.ст. 22, 24, 27, 35-37 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, без попереднього проведення археологічних досліджень та одержання дозволу на проведення земляних робіт, здійснив забудову вказаної ділянки внаслідок чого археологічну пам’ятку було частково знищено.
У Луганській області (14.05.2007 р.) працівниками Державної служби боротьби з економічною злочинністю викрито начальника відділу Луганського краєзнавчого музею, яка, у порушення вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини”, видала товариству з обмеженою відповідальністю незаконний висновок про відсутність на земельній ділянці площею 0,048 га пам’яток історії та культури (насправді там знаходився пам’ятник історії місцевого значення). Унаслідок протиправних дій правопорушниці державі завдано збитки на суму 207,7 тис. гривень. Органами прокуратури області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).
Коментувати